- розквітлий
- -а, -е.1) Дієприкм. акт. мин. ч. до розквітнути.2) у знач. прикм. Який розкрив свої бутони, розпустився. || Який покрився, встелився квітами, буяє цвітінням.3) у знач. прикм., перен. Який досяг найвищого розквіту своїх фізичних і духовних сил, молодості, краси, таланту і т. ін. (про людину). || Пройнятий, сповнений радістю, щастям.4) у знач. прикм., перен. Який, успішно розвиваючись, досяг найвищого ступеня піднесення, процвітання.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.